Віртуальні витрішки

  Про село Сороцьке, що біля Теребовлі «Віртуальні витрішки» вже якось розповідали . Воно знане величним неоготичним костелом Матері Божої Неустанної Помочі – найбільш фотогенічним з усіх закинутих храмів Тернопільської області і одним із найгарніших.  Його звели в 1902-1907 роках за проектом архітектора Міхала Ковальчука коштом графа Міхала Віктора Баворовського та його дружини графині Марії Северини Дунін-Борковської (їх фамільні герби досі прикрашають стіну храму).  Але метою цьогорічної поїздки став не костел-пустка, а дуже цікава придорожня сакральна фігура «Свята Текля і леви». Свого часу «Витрішки» її пропустили. Як виявилося ця скульптурна композиція, що стоїть на околиці села  таки вартувала того аби заради неї здолати майже сотню кілометрів, часом не найкращою дорогою. «Витрішки» бачили чимало придорожніх фігур та хрестів, але нічого схожого на Св. Теклю із Сороцького не зустрічав. Вона дійсно унікальна! Доля її, втім традиційна. Коли комуністи почали масово нищити сакральні

Городок на мапі Литви, виданій в Амстердамі 1609 року. Її уклав знаменитий картограф Герард Меркатор При усій палкій любові до рідного краю ставлення жителів нашого містечка до самого Городка (Хмельницька обл.) здебільшого нагадує ставлення до недолугого молодшого брата. Він, звісно, улюблений, але попри те «мєлкій» і дивитися хоч якось серйозно на нього неможливо в принципі. Принаймні словосполучення «наш задрипаний Городок» переслідує автора цих рядків чи не з раннього дитинства (а це початок 1970-х років). Крім того загальновизнану та загальновживану земляками оцінку Городка та Городоччини можна висловити фразою товариша Саахова з відомої кінокомедії про Шурика: «Інтєрєсноє у нас єсть, но только нє в нашєм районє» (цитата по пам’яті, але суть зрозуміла). Втім, тут нічого немає дивного та нового. Досить згадати біблійну істину про пророків та їх вітчизну. Насправді все з точністю до навпаки. Чудес у нас більш ніж достатньо, просто про них або не знають, або чимось дивовижним не