Віртуальні витрішки

Іванківці. Пастораль... Надзбручанське село   Іванківці (колись Іванківці Сатановецькі) знаходиться кілометрів за 5 від містечка Сатанів . Його виникнення пов’язують з таким собі Іваном Бунтівником. Він жив у Сатанові і не лише сам активно виступав проти влади дідича та магістрату , але й   інших підбурював . Замість того , аби без зайвого клопоту відтяти йому голову , чи там на палю посадити , хлопу всипали різок   та « гуманно » виперли з містечка до дикого лісу , аби його там зжерли вовки . Але невгамовний Іван обжився і навіть завів хутір , який згодом розрісся до села . На околиці Іванківців Село, на загал, як село. Таких достобіса на Поділлі. З суто сільських цікавинок варто згадати лиш зведений у стилі сталінського конструктивізму клюб. Він постав у 1932-1934 роках у рамках великого проекту зведення зразково-показових споруд у польському прикордонні. Мета - аби «пілсудчики» та зазбручанські українці заздрили щасливому та заможному життю

Яр, що відділяє Замкову та цвинтарну гори. Городок. Пошесть 1770-1771 рр . – однієї з наймасштабніших епідемій чуми в Східній Європі у XVIII ст . Тоді мор дістався аж до Москви , де викликав знаменитий « Чумний бунт ». Чуму на Поділля , Київщину і далі , під час чергової російсько - турецької війни (1768-1774 рр .) завезли з Молдавії та Валахії російські військові , головним чином з намародереними речами, які вони продавали чи міняли на горілку дорогою додому. Разом із награбованим, подорожували й блошиці, які є переносниками збудників хвороби. До Валахії ж хворобу занесли з Константинополя яничари. Епідемія чуми на Поділлі зібрала чималий врожай. Про це, наприклад, засвідчує запис , залишений у літописі Сатанівського монастиря його ігуменом Модестом Сільницьким . Зокрема йдеться , що від чуми 1770 року померло 6 ченців , та 150 селян , які належали монастирю . Сатанівський монастир Про давню моровицю досі згадують у народ