Віртуальні витрішки

У рамках кампанії інформування про туристичні принади Городоцької територіальної громади, яку «Віртуальні витрішки» започатковують разом із Відділом культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради,  сьогодні ми розповімо про «Скажений млин». Закинутий водяний млин на притоці Смотрича Чорноводці, що стоїть між селами Чорниводи та Мудриголови (Городоцька ТГ, Хмельниччина) цілком може розглядатися, як один з наймальовничіших куточків Поділля. До того ж він стоїть досить віддалено від людського житла, що теж є досить незвичною ситуацією. Сама по собі старовина спорожніла споруда особливо не вражає. Є млини більш цікаві. З архітектурних витрибеньок маємо лише стрільчасті вікна третього ярусу. Хоча млин працював ще наприкінці дев’яностих років, - всередині маємо абсолютну пустку. Хазяйновиті подоляни винесли в брухт не лише німецьке обладнання кінця ХІХ століття, але навіть випиляли дубові балки перекриття. Від усього начиння залишилося лише уламок величезного жорна, щ

Іванківці. Пастораль... Надзбручанське село   Іванківці (колись Іванківці Сатановецькі) знаходиться кілометрів за 5 від містечка Сатанів . Його виникнення пов’язують з таким собі Іваном Бунтівником. Він жив у Сатанові і не лише сам активно виступав проти влади дідича та магістрату , але й   інших підбурював . Замість того , аби без зайвого клопоту відтяти йому голову , чи там на палю посадити , хлопу всипали різок   та « гуманно » виперли з містечка до дикого лісу , аби його там зжерли вовки . Але невгамовний Іван обжився і навіть завів хутір , який згодом розрісся до села . На околиці Іванківців Село, на загал, як село. Таких достобіса на Поділлі. З суто сільських цікавинок варто згадати лиш зведений у стилі сталінського конструктивізму клюб. Він постав у 1932-1934 роках у рамках великого проекту зведення зразково-показових споруд у польському прикордонні. Мета - аби «пілсудчики» та зазбручанські українці заздрили щасливому та заможному життю

Яр, що відділяє Замкову та цвинтарну гори. Городок. Пошесть 1770-1771 рр . – однієї з наймасштабніших епідемій чуми в Східній Європі у XVIII ст . Тоді мор дістався аж до Москви , де викликав знаменитий « Чумний бунт ». Чуму на Поділля , Київщину і далі , під час чергової російсько - турецької війни (1768-1774 рр .) завезли з Молдавії та Валахії російські військові , головним чином з намародереними речами, які вони продавали чи міняли на горілку дорогою додому. Разом із награбованим, подорожували й блошиці, які є переносниками збудників хвороби. До Валахії ж хворобу занесли з Константинополя яничари. Епідемія чуми на Поділлі зібрала чималий врожай. Про це, наприклад, засвідчує запис , залишений у літописі Сатанівського монастиря його ігуменом Модестом Сільницьким . Зокрема йдеться , що від чуми 1770 року померло 6 ченців , та 150 селян , які належали монастирю . Сатанівський монастир Про давню моровицю досі згадують у народ