Село Іванківці – сталінська показуха та посмішки смерті

Іванківці. Пастораль...

Надзбручанське село  Іванківці (колись Іванківці Сатановецькі) знаходиться кілометрів за 5 від містечка Сатанів. Його виникнення пов’язують з таким собі Іваном Бунтівником. Він жив у Сатанові і не лише сам активно виступав проти влади дідича та магістрату, але й  інших підбурював. Замість того, аби без зайвого клопоту відтяти йому голову, чи там на палю посадити, хлопу всипали різок  та «гуманно» виперли з містечка до дикого лісу, аби його там зжерли вовки. Але невгамовний Іван обжився і навіть завів хутір, який згодом розрісся до села.

На околиці Іванківців

Село, на загал, як село. Таких достобіса на Поділлі. З суто сільських цікавинок варто згадати лиш зведений у стилі сталінського конструктивізму клюб.

Він постав у 1932-1934 роках у рамках великого проекту зведення зразково-показових споруд у польському прикордонні. Мета - аби «пілсудчики» та зазбручанські українці заздрили щасливому та заможному життю радянських людей. «У дівоцтві» він носив ім'я одіозного Станіслава Косіора, а нині – Тараса Шевченка.

Сталінська показуха

Таких клюбів-близнюків звели тоді з півдесятка. Ідентичний, наприклад, можна побачити в селі (колись містечку) Тарноруда.

З пам’яток «Старого кордону» варто згадати місцеву школу. За царату та до 1939 року тут була застава.

Школа-застава

Найцікавішою пам’яткою села є старий цвинтар. Найдавніші поховання тут датуються кінцем XVIII століття, що вже є величезна рідкість для сільських некрополів України.

Хрест першої половини ХІХ ст. та закинуте гніздечко на ньому

Хрест зі "Всевидячим оком"

Ще один досить цікавй хрест

Це також один із небагатьох некрополів де ледь не до середини ХХ століття на могилах встановлювали хрести архаїчної форми. Такі, зазвичай, називають «козацькими». Натомість навіть на кладовищах сусідніх сіл вже від кінця ХІХ століття масово перейшли на більш модерні форми.

Чи не найкрасивіший з архаїчеих хрестів. 1821 рік.

Надгробок 1925 року від нього майже не відрізняється...

На молодшій частині некрополя автор знайшов парочку взагалі унікальних пам’ятників, аналогів яких взагалі немає ніде. Принаймні так стверджують всі знайомі спеціалісти з некрополістики.

Хрести з іконами. Такий тип пам'ятників (без ікон) на Поділлі набув популярності від кінця ХІХ ст., а в Іванківцях лише з середини ХХ ст.

Вірогідно від початку зображення було більш досконале

Зображення Ісуса Христа, Божої Матері та різноманітних святих на основах хрестів є досить поширеними. Але зазвичай це барельєфи. В Іванківцях же, на надгробках середини минулого століття, хамість вирізаних з каменю ми бачимо МАЛЬОВАНІ ікони.

Серед найдавніших надгробків, апрто виділити поховання самого кінця XVIII століття. Епітафія сповіщає

1799 год

Августа 10 дня

здѣ погрєбєнъ Р.Б. (раб Божий – авт)

войска донскаго полку казачєго сулїна

……..

Съ мѣдвѣдицы БЄРЄЗОВСКОЙ…

Продовження тексту вгрузло в землю і, найвірогідніше, що саме там приховане ім’я похованого.

Надгробок донського козака

Полк Суліна – це полк під командуванням полковника Андрєя Суліна (1755-1820 рр.). Ця військова частина увійшла в історію України активною участю в ліквідації Січі і тим, що впродовж року по тому «наводила порядок» на землях запорожців. Не виключено, що похований дончак ще юним козаком теж брав у цьому участь.

Згадана в епітафії Медведиця – річка, що є притокою Дону, а Бєрєзовская – козацька станиця на її березі.

Наприкінці XVIII ст. козачий полк Суліна базувався на заході Російської імперії. Чим тоді займалися «сулинці», відомо мало, але з великою вірогідністю можна припустити, що охороною кордону, у тому числі й на Поділлі.

Чому козак, що виріс на берегах Медведиці, ліг в землю на «східному» березі Збруча, сказати складно. Кордон на той час був досить спокійним. Контрабанди, як такої, теж практично не було. Однак, враховуючи гористо-лісисту місцевість (тут простягається Товтрський кряж) вистачало розбійників, у сутичці з якими дончак і міг загинути. Втім, не варто відкидати, що козак помер й цілком природною смертю чи від хвороби.

Надгробок чи просто сакральна фігура?

Є на цвинтарі і два незрозумілих для автора об’єкти. Один – великий кам’яний хрест на високому постаменті, що стилістично та розмірами суттєво відрізняється від усіх пам’ятників. Другий – увінчаний хрестом чималий (близько 4 м. заввишки) увінчаний хрест обеліск. 

Обеліск...

Ні у першому ні ц другому випадку жодних написів немає. Відсутні й сліди від кріплення хоч якоїсь таблиці. Не виключено, що це не надгробки, а просто сакральні фігури-каплички. Поки що ідентифікувати значення цих пам’ятників не вдалося.

Цікавою є колекція «Адамових голівок», що прикрашають архаїчні хрести-надгробки. Вони різні. Віж більш менш реалістичних, до схематичних. Деякі навіть нагадують веселих колобків.

Нагадаємо, що «Адамова голівка» це символічне зображення людського черепа з двома перехрещеними навхрест кістками (правда, є й без кісток). Зазвичай служить для символізації смерті. Символ має християнське походження. Вважається, що поховання Адама знаходилося на Голгофі, одразу під хрестом, на якому розіп’яли Спасителя. Згідно з православним вченням, за Божим промислом кров Христа омила череп Адама і в його особі очистило все людство від гріховної скверни, дарувавши цим можливість порятунку.

Колекцію (далебі не повну) «адамових голівок» дивіться на фото.

За три кілометри від Іванківців знаходяться дуже цікаві  закинуті штольні-катакомби.  Їм присвячено окремий випуск «Віртуальних витрішок» (дуже багато фото).

З іншого боку села маємо ще й не менш цікаве та унікальне давньоруське городище. Але про нього ми розкажемо окремо.

Подякувати автору за роботу  можна переказавши кілька десятків гривень на картку ПБ 5168 7554 6511 0969. Дмитро Полюхович 

Буду дуже вдячний за репости в соціальних мережах ☝