Віртуальні витрішки

  Впродовж останніх 7 років щорічне милування масовим цвітінням ясенцю білого (ака «неопалима купина») для «Витрішок» стала традицією. При чому кожного наступного року це цвітіння більш масове і буйніше попереднього. Що й зрозуміло – насіння сіється, проростає і за кілька років по тому дає перші квіти (ясенець – багаторічна рослина). Нагадаю, для того аби помилуватися цією красою, треба потрапити в заповідник «Медобори». Його перлиною є невеличка гора «Гостра» (49°21'23.0"N 26°04'30.5"E — 49.356381, 26.075132), що здіймається на околиці села Вікно в колишньому Гусятинському районі Тернопільської області. Свою народну назву ця рідкісна червонокнижна рослина отримала завдяки вражаючій особливості. Рятуючись від поїдання травоїдними тваринами, ясенець упродовж еволюції виробив унікальний засіб захисту. Вся його поверхня вкрита спеціальними залозами, які виділяють величезну кількість летких ефірів, що наче ковдрою огортають рослину випарами. Ці випари досить ядучі і п

  Про село Сороцьке, що біля Теребовлі «Віртуальні витрішки» вже якось розповідали . Воно знане величним неоготичним костелом Матері Божої Неустанної Помочі – найбільш фотогенічним з усіх закинутих храмів Тернопільської області і одним із найгарніших.  Його звели в 1902-1907 роках за проектом архітектора Міхала Ковальчука коштом графа Міхала Віктора Баворовського та його дружини графині Марії Северини Дунін-Борковської (їх фамільні герби досі прикрашають стіну храму).  Але метою цьогорічної поїздки став не костел-пустка, а дуже цікава придорожня сакральна фігура «Свята Текля і леви». Свого часу «Витрішки» її пропустили. Як виявилося ця скульптурна композиція, що стоїть на околиці села  таки вартувала того аби заради неї здолати майже сотню кілометрів, часом не найкращою дорогою. «Витрішки» бачили чимало придорожніх фігур та хрестів, але нічого схожого на Св. Теклю із Сороцького не зустрічав. Вона дійсно унікальна! Доля її, втім традиційна. Коли комуністи почали масово нищити сакральні