Сутківці. Покровська церква-фортеця

 

Покровська церква

Оборонна церква в селі Сутківці, колишнього Ярмолинецького району, що на Хмельниччині — унікальна, й аналогів не лише в Україні, але й у решті Європи не має. Тож не дивно, що її світлина ще з початку 1980-х прикрашає шкільні підручники та посібники з історії ш не дарма. Більшість оборонних храмів України – це передовсім сакральні споруди, а їх фортифікаційні риси – другорядні. У сутківецькій Покровській церкві фортифікаційні риси навпаки – домінують і лише хрести наверху вказують, що то не фортеця, а Дім Божий.

Назва села походить від слова «сутки». «Сутками» у цій частині Поділля називають прохід між горами чи горбами з крутими, урвистими схилами. А «суток», великих і малих, у Сутківцях чимало. Такий посічений ландшафт і став, до речі, причиною появи тут поселення й укріплень – для оборони таке дуже незле, а для нападників – навпаки.

Перша писемна згадка про Сутківці датована 1407 роком, коли великий литовський князь Вітовт подарував за вірну службу вихідцю з Угорщини Хотьку Кроату містечко Ярмолинці із прилеглими селами. У переліку останніх і згадано Сутківці. Згодом, при розподілі Хотькової спадщини між його онуками Сутківці відійшли до Федора, який став фундатором роду Сутківецьких.

Покровська церква та все що вціліло від замку

Сутківці стояли майже на самому Кучманському шляху – одному з відгалужень сумнозвісного Чорного шляху, яким аж до початку XVIII століття ординці ходили по ясир на Поділля та Галичину. Зрозуміло, що облаштовувати свої маєтності Федір Сутковецький почав з поставленого проти татар замку та, як водиться, з церкви (як же без Божої помочі?). Укріплення звели на мисі, утвореному з одного боку урвистою «суткою», а з іншого – чималим каньйоном річки Ушиці, а церкву-фортецю – на протилежному боці «сутки». Є версія, що церква та замок були з'єднані підземним ходом. Принаймні про це "Віртуальним витрішкам" заявляли всі місцеві мешканці. 

Замок в Сутківцях

Показово, що церкву-фортецю присвятили Пресвятій Покрові. Таким чином оборонний храм отримував до товстих мурів ще й небесний захист-покрову.У чисельних краєзнавчих публікаціях мусується версія, що Сутківецька церква від початку теж була замковою вежею, яку лише згодом перебудували на храм. Цю безпідставну байку запустило сімейство Пламеницьких - модних серед невігласів «істориків» (она лише антинаукова заява про фундований римлянами Кам'янець чого варта!!!). Насправді споруда від початку зводилася саме, як храм. Правда, що традиційно для мурованих сакральних споруд того часу, будували його з прицілом ще й на оборону.

Покровська церква вирізняється ще й своїм надзвичайно рідкісним для України плануванням – вона належить до споруд тетраконхового типу. Особливістю «тетраконхових» храмів є наявність центрального (зазвичай квадратного) об'єму, до якого з чотирьох боків прибудовані склеплені циліндричні апсиди – «конхи» («конха» грецькою — мушля, дійсно — схоже на мушлю). Особливого поширення цей стиль набув у Візантії, часто зустрічається у грузинській та вірменській сакральній архітектурі… А в Україні такі храми вкрай нечасті.

Сліди первісного розпису

Зведення храму датують 1476 роком. Про це сповіщав напис на одному з її дзвонів (до наших днів не зберігся). Давній вік споруди підтверджують і навскісні бійниці-машикулі другого ярусу церкви, облаштовані спеціально для стрільби з лука, а не вогнепальної зброї. Їх зроблено так, аби можна було обстрілювати ворога під самісінькими стінами храму. А от бійниці третього ярусу, як і абсолютно фантазійний та безглуздий дах – то вже багата фантазія горе-“реставраторів”.

Родина Сутковецьких володіли селом до кінця XVI ст. Останнім чоловічим нащадком цього роду був Іван Сутковський (Дахнович), надгробок якого й досі можна побачити в церкві, одразу ліворуч біля входу.

Як засвідчує виконаний вибагливою слов’янською в’яззю напис, він помер року Христового 1593-го. По центру надгробок прикрашає герб «Корчак».Впродовж останніх півтора століття її тричі перебудовували: у 1894, 1903 та 2008-2009 роках. Під час перебудови ХІХ століття храм утратив ґотичні та барокові риси. За перебудови початку ХХ століття його баню переробили в російському стилі.

Первісний вигляд храму

Скацапізована церква ((((

На сьогодні знаменита церква знову потребує термінової реставрації.

Цей випуск перенесено з найпівзаблокованого "ЖЖ", тому донатів не прошу. Еле якщо хтось захоче підтримати проект (маю пару плянів на залишки золотої осені) не відмовлюся.

Подякувати автору за роботу та допомогти проекту «Віртуальні Витрішки» (витрати на поїздки) можна переказавши кілька десятків гривень на картку ПБ 5168 7554 6511 0969. (Дмитро Полюхович)  

Одночасно будемо дуже вдячні за репости в соціальних мережах, та письмовий відгук під цим постом.

Якщо вас цікавить тема віртуальних мандрів, долучайтеся до сторінки «Віртуальні витрішки» та групи «Віртуальні витрішки-group»